Nivo Slider

АУРОМІТАЗ

О препарате Статьи и исследования Инструкция Документы
Торгівельне найменування: АУРОМІТАЗ
Виробник: Ауробіндо Фарма Лтд, Індія
Форма випуску: Порошок для розчину для ін'єкцій по 1000 мг у флаконах № 1
Реєстраційне посвідчення: UA/13165/01/01
Наказ МОЗ №727 від 16.08.2013
Термін дії реєстраційного посвідчення: з 16.08.2013 по 16.08.2018
Заявник: Ауробіндо Фарма Лтд, Індія
Міжнародне непатентоване найменування: Ceftazidime
Склад діючих речовин: 1 флакон містить цефтазидиму пентагідрату (еквівалентно цефтазидиму) - 1000 мг
АТС код: J01DD02
Умови відпуску: за рецептом
Терміни зберігання: 2 роки.

 

 

АУРОМІТАЗ
(AUROMІTAZ)

Склад.
діюча речовина: цефтазидим;
1 флакон містить цефтазидиму пентагідрату (еквівалентно цефтазидиму) - 1000 мг;
допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарька форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальний засіб для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01D D02.

Клінічні характеристики.
Показання.

Лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими мікроорганізмами.
Тяжкі інфекції: сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт;

інфекції у хворих зі зниженим імунітетом;
інфекції у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад, з інфікованими опіками.

  • Інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у хворих на муковісцидоз.
  • Інфекції ЛОР-органів.
  • Інфекції сечовивідних шляхів.
  • Інфекції шкіри та м’яких тканин.
  • Інфекції травного тракту, жовчних шляхів і черевної порожнини.
  • Інфекції кісток і суглобів.
  • Інфекції, пов’язані з гемо- та перитонеальним діалізом і неперервним амбулаторним перитонеальним діалізом.
  • Профілактика: оперативні втручання на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.
Гіперчутливість до цефтазидиму пентагідрату або будь-якого інгредієнта препарату.

Спосіб застосування та дози.
Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.
Рекомендовано перед застосуванням препарату зробити шкірну пробу на переносимість.

Дорослі
У більшості випадків добова доза становить від 1 до 6 г за 2-3 прийоми шляхом внутрішньовенної інфузії або внутрішньом´язової ін’єкції.

Інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції: 500 мг – 1 г кожні 12 годин.

Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 годин.

Дуже тяжкі інфекції, особливо у хворих на імунодефіцит, включаючи хворих на нейтропенію: 2 г кожні 8 або 12 годин або 3 г кожні 12 годин.

Муковісцидоз у поєднанні із синьогнійною інфекцією легенів: від 100 до150 мг/кг на добу за 3 прийоми.

Загалом лікування препаратом слід продовжувати ще 2 дні після зникнення проявів інфекції, однак у разі тяжких інфекцій лікування може бути тривалим.

Застосування дози до 9 г на добу дорослим з нормальною функцією нирок не спричиняло будь-яких ускладнень.
При застосуванні для профілактики при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі слід ввести 1 г під час індукції в анестезію. Другу дозу вводять у момент видалення катетера.

Новонароджені (0 - 2 місяці)
25–60 мг/кг/добу у вигляді 2 ін’єкцій. У новонароджених період напіввиведення цефтазидиму із сироватки може бути у 3–4 рази більший, ніж у дорослих.

Немовлята і діти віком від 2 місяців
30-100 мг/кг на добу за 2-3 приймання. Дітям з імунодефіцитом, муковісцидозом чи хворим на менінгіт, рекомендується вводити дози до 150 мг/кг/добу (максимально - 6 г на добу) за 3 прийоми.

Хворі літнього віку
Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза звичайно не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років. Тривалість лікування визначається індивідуально.

Дозування при порушеній функції нирок
Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому для пацієнтів з порушенням функції нирок дозу потрібно зменшити.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

Таблиця 1
Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну в сироватці, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г Частота дозування, год
> 50 <150 (<1,7) Звичайна доза
50 – 31 150–200 (1,7–2,3) 1 12
30 – 16 200–350 (2,3–4,0) 1 24
15 – 6 350–500 (4,0–5,6) 0,5 24
< 5 > 500 (> 5,6) 0,5 48

Для пацієнтів з тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в сироватці, який не повинен перевищувати 40 мг/л.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Гемодіаліз

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, яка рекомендується в Таблиці 1.

Перитонеальний діаліз

Ауромітаз можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенного застосування, Ауромітаз можна включати до діалізної рідини (звичайно від 125 до 250 мг на 2 л діалізної рідини).

Для пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводять тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високошвидкісну гемофільтрацію у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу за один прийом або за кілька прийомів. Для гемофільтрації з низькою швидкістю слід застосовувати дози як при порушенні функції нирок.

Для пацієнтів, яким проводять веновенозну гемофільтрацію та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях 2 та 3

Таблиця 2
Рекомендації з дозування препарату Ауромітаз для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна
гемофільтрація

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)a
5 16,7 33,3 50
0 250 250 500 500
5 250 250 500 500
10 250 500 500 750
15 250 500 500 750
20 500 500 500 750

а - Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Таблиця 3
Рекомендації з дозування препарату Ауромітаз для пацієнтів, яким проводять тривалий веновенозний гемо діаліз

Резидуальна функція нирок
(кліренс креатиніну, мл/хв)
Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а
1 л/год 2 л/год
Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год)
  0,5  1,0  2,0 0,5 1,0 2,0
0   500 500 500 500 500 750
5   500 500 750 500 500 750
10   500 500 750 500 750 1000
15   500 750 750 750 750 1000
20   750 750 1000 750 750 1000

а - Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення
Ауромітаз вводять внутрішньовенно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Інструкція з приготування
Ауромітаз сумісний з найчастіше вживаними розчинами для внутрішньовенного введення.

Флакони з лікарським засобом виробляють під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

Доза, що вводиться Необхідна кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл)
1 г Внутрішньом’язово
Внутрішньовенний болюс
Внутрішньовенна інфузія
3
10
50*
260
90
20

* Розчинення слід проводити в два етапи (див. текст).

Ауромітаз сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. “Несумісність”).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до янтарного залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Ауромітаз у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5 % розчин глюкози; 0,225 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,18 % розчин натрію хлориду у 4 % розчині глюкози; 10 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози  у 0,9 % розчині натрію хлориду; 10 % розчин глюкози 40 у 5 % розчині глюкози; 6 % розчин декстрану у 0,9 % розчині натрію хлориду; 6 % розчин декстрану  у 5 % розчині глюкози.

Ауромітаз™ у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Ауромітаз для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду. У цьому випадку слід зробити шкірну пробу на переносимість лідокаїну.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму в дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду.

Вміст флакона лікарського засобу Ауромітаз 1000 мг, розчинений у 3 мл води для ін’єкцій, можна додати до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберігають свою активність.

Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції

  1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.
  2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.
  3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути в розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії (флакони 1 г та 2 г)

  1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.
  2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.
  3. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.
  4. Не виймаючи голку для повітря, додати ще 40 мл розчинника. Вийняти голку для повітря, струснути флакон і налагодити систему для інфузій як звичайно.

Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Побічні реакції.

Побічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення  від дуже частих до нечастих, а також за органами і системами. Застосовують таку класифікацію частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто ³ 1/10; часто ³ 1/100 та < 1/10; нечасто ³ 1/1000 та < 1/100; рідко ³ 1/10 000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10 000.

Інфекції та інвазії

Нечасто – кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит).

Кровоносна та лімфатична системи.

Часто – еозинофілія та тромбоцитоз.
Нечасто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія.
Дуже рідко – лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

Імунна система

Дуже рідко – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).

Нервова система

Нечасто – запаморочення, головний біль.
Дуже рідко – парестезії.
Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих з нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

Судинні порушення

Часто – флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

Шлунково-кишкові порушення

Часто – діарея.
Нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт.
Дуже рідко – порушення смаку.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може виявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту.

Сечовидільна система

Дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Гепатобіліарні реакції

Часто – транзиторне підвищення рівня одного або декількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза).
Дуже рідко – жовтяниця.

Шкіра та підшкірні тканини

Часто – макулопапульозне висипання або кропив’янка.
Нечасто – свербіж.
Дуже рідко – ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Загальн розлади і та розлади в місці введення

Часто – біль та/або запалення в місці внутрішньовенної ін’єкції.
Нечасто – гарячка.

Лабораторні показники

Часто – позитивний тест Кумбса.
Нечасто – як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну в сироватці.
Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Передозування.

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Концентрацію цефтазидиму в сироватці можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Симптоматичне лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Експериментальних свідчень ембріотоксичної та тератогенної дії цефтазидиму не отримано, але як і інші препарати, його слід призначати з обережністю жінкам під час перших місяців вагітності та дітям грудного віку.

Цефтазидим у невеликих кількостях проникає в грудне молоко, тому його слід з обережністю призначатися жінкам, які годують груддю.

Діти.
Застосовують дітям з перших днів життя.

Особливості застосування.

До початку лікування потрібно встановити, чи була у пацієнта в анамнезі реакція гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринів, пеніцилінів або інших препаратів.

З особливою обережністю слід призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі була алергічна реакція на пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. У випадку виникнення алергічної реакції на цефтазидим необхідно негайно припинити застосування препарату. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть вимагати застосування адреналіну, гідрокортизону, антигістамінних препаратів та інших засобів невідкладної допомоги.
Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.
Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли дозу не було відповідно зменшено.
Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування Ауромітаз може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад Candida, Enterococci); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вжиття інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично проводити дослідження на чутливість.
 
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Не описана.
 
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок.
Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте якщо пропонується одночасне застосування лікарського засобу Ауромітаз з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.
Як і інші антибіотики, Ауромітаз може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатись при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).
Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цефтазидим – це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов´язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Має високу активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та інших аміноглікозидів. Дуже стійкий до дії більшості β-лактамаз, що продукуються як грампозитивними, так і грамнегативними мікроорганізмами. Цефтазидим має високу активність in vitro та діє в межах вузького діапазону МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) проти більшості збудників інфекцій.  Дослідження in vitro показали, що при застосуванні препарату в поєднанні з аміноглікозидними антибіотиками спостерігається адитивний ефект, а в експериментах з деякими штамами були зареєстровані і явища синергізму.
Дослідження in vitro довели, що цефтазидим виявляє активність проти таких мікроорганізмів.

Грамнегативні
Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (включаючи Ps. pseudomallei), Еscherichia coli, Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами).

Грампозитивні
Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenеs (β-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus групи В (Strept. agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (виключаючи Streptococcus faecalis).

Анаеробні
Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (багато штамів Bacteroides fragilis резистентні).
Цефтазидим не діє in vitro проти резистентних до метициліну стафілококів, Streptococcus faecalis і багатьох інших ентерококів, Listeria monocytogenes, Campylobacter spp. та Clostridium difficile.

Фармакокінетика.
У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через п’ять хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються в сироватці крові навіть через 8-12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та екскретується в грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, за відсутності запалення концентрація препарату в ЦНС мала. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4-20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться в незмінному стані, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80-90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, що потрапляє у кишечник.

Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до кремового  кольору.

Несумісність.
Ауромітаз менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення. Тому він не рекомендується як розчинник.
Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.
Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між використанням цих двох препаратів.

Термін придатності.
2 роки.

Умови зберігання.
Зберігати в захищеному від дітей, сухому місці, при температурі, не вище  30 °С.
Після розчинення лікарський засіб придатний для застосуванння протягом 24 годин при температурі 2 – 8 °С.

Упаковка.  По 1 флакону з порошком  в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.  
Aurobindo Pharma Ltd, India /
Ауробіндо Фарма Лтд, Індія

Місцезнаходження.
Юніт VI № 329/39 та № 329/47 селище Чіткул – 502 307 Патанчеру Мандал, округ Медак, штат Андхра Прадеш, Індія/Unit – VI, Sy. No. № 329/39 & 329/47 Chitkul Village - 502 307 Patancheru Mandal Medak, Distriсt Andra Pradesh, India.


«Ауробиндо Фарма Лимитед»


Главная

О компании

Продукты

Маркетинг

Новости

Фармаконадзор

Контакты

Обратная связь


Задать вопрос
Чтобы воспользоваться формой, включите поддержку JavaScript и Cookies в браузере.

Наши контакты


02095 г. Киев, ул. Срибнокильская 3-Б, оф. 99
+38 044 5758309
+38 044 5757730
auroinfoukr@gmail.com
www.aurobindo.com.ua